22 січня 2010р. на базі ЕБГ «Гармонія» відбувся семінар для заступників директорів з науково-методичної роботи ЗНЗ м. Енергодара.
Тема. «Пректні технології навчання»
План семінару:
1. Стратегічні орієнтири сучасної освіти в Україні.
2. Базові положення компетентнісно спрямованої освіти.
3. Нові підходи щодо використання методів навчання та виховання в сучасній школі. Метод проектів.
4. Організація процесу впровадження методу проектів у ЗНЗ міста .
5. Практична робота. Розробка та презентація міні-проекту « Безпечний Інтернет» учасниками семінару.
У роботі семінару взяли участь: Бондажевська О.П. (ЕНВК № 1), Рядинська Т.М. (ЕЗОШ № 2), Приходько Т.М. (ЕБГ «Гармонія»), Поваліхіна Л.Х.(ЕЗОШ №4), Дьякова Л.І. (ЕНВК № 5), Станілога М.С.(ЕЗОШ№ 6), Воробйова О.Д. (ЕЗОШ №7), Тищенко Т.К.(ЕНВК «ДНЗ- ЗНЗ» №9), Яшина О.В.(ЕНВК «ДНЗ-ЗНЗ»№10), Смьордова О.В.(ЕБЛ).
У практичній частині роботи семінару учасники розробляли та презентували міні-проект «Безпечний Інтернет». Ключове питання проекту: Інтернет: друг чи ворог? Результати роботи над проектом оформлялися у вигляді: листівки, бюлетеня, плаката. Тривалість роботи: 20 хвилин.
Учасники проекту дійшли висновку, що в залежності від того, що шукає користувач в Інтернеті, можна вважати Інтернет другом чи ворогом. Якщо ти позитивно налаштований на реалізацію себе як успішної в житті особистості, то Інтернет стане твоїм другом і дозволить швидко знайти корисну інформацію.
Якщо ти ховаєшся від життєвих проблем, байдужий до власного майбутнього, негативно налаштований на світ, який тебе оточує, то в Інтернеті знайдеш безліч інформації, яка негативно впливає на свідомість, на твоє майбутнє. Пропаганда Безпечного Інтернету серед дітей та їх батьків дозволить запобігти негативних впливів «Світового павутиння» на психіку, самосвідомість користувачів Інтернету.
Тези до теоретичної частини семінару: « Метод проектів в організації навчально-виховного процесу ЗНЗ»
Ласкова Н.О., методист НМЦ
У ХХІ столітті завдання, які стоять перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед вихованцями, фіксуються навколо проблем розвитку життєвої компетентності молодої людини. Це вимагає переосмислення фундаментальних концептуальних засад сучасної школи, суть якої полягає у переорієнтації від загальноосвітньої стратегії (передачі найрізноманітніших знань «на будь-який» випадок) до освоєння способів швидкої й адекватної інтеграції в суспільство.
Компетентнісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу і розглядається як стрижнева конструктивна ідея неперервної (протягом життя) освіти.
Компетентнісно спрямований підхід до середньої освіти – це теоретично обґрунтована система ідей, принципів та пов’язаних з ними способів і форм практичної діяльності загальноосвітнього навчального закладу, яка спрямована на становлення та розвиток життєвої компетентності й компетенцій учня, набуття ним досвіду самостійного і творчого вирішення життєвих проблем, набуття та успішне виконання соціальних ролей. Компетентнісно спрямований підхід до середньої освіти ґрунтується на таких положеннях:
1. Освіта – це процес і результат набуття учнем життєвої компетентності, здатностей, компетенцій щодо самостійного творчого розв’язання проблем в різних сферах діяльності особистості.
2. Школа повинна враховувати динаміку та незворотність суспільних змін, швидкість науково-технічного прогресу.
3. Зміст освіти – це дидактично опрацьований, оформлений соціальний досвід вирішення пізнавальних, моральних світоглядних проблем, проблем, пов’язаних з конкретними видами діяльності особистості та її життєдіяльностю, життєтворчістю.
4. Організація освітнього процесу передбачає створення умов розвитку життєвої компетентності учнів, формування відповідних здатностей (компетенцій).
Набуття учнем компетентності пов’ язується не лише з його інформованістю, а здатностями вирішувати складні життєві завдання, а саме:
- завдання, пов’язані з самовизначенням та само здійсненням;
- завдання, породжені спілкуванням, необхідністю вирішення конфліктів;
- завдання, пов’язані із самопізнанням та пізнанням навколишнього світу;
- завдання, пов’язані з оволодінням різними видами предметної діяльності, сучасними технологіями, технікою;
- завдання, пов’язані з виконанням соціальних ролей;
- завдання зумовлені участю в правових (політичних) відносинах.
5. Оцінювання освітніх результатів базується на моніторингу, аналізі рівня розвитку компетентностей та компетенцій.
На жаль, сьогодні в українській освіті ще розповсюджений і діє підхід, названий репродуктивним. Від учня вимагають тихо (тобто достатньо пасивно) поводити себе на уроці, уважно слухати і записувати пояснення викладача, а потім під час опитування або на екзамені пригадати та повторити їх. Майже виключним джерелом знань у цьому випадку для учнів є вчитель. Як джерело інформації може використовуватися також і підручник, але в деяких випадках, навіть у застосуванні підручника, необхідність відпадає, якщо він з деяких причин не "влаштовує” вчителя, котрий бере на себе все викладання матеріалу. Метою навчання в такому підході є засвоєння учнями деякої суми знань, вмінь та навичок. Природно, що навчання набуває теоретичного характеру. Така модель навчання в світі має назву "навчання, в центрі якого знаходиться вчитель”.
Іншим, протилежним до репродуктивного навчання, є підхід, у якому акцент перенесено на самостійну активну навчальну діяльність учнів. Вчитель здійснює лише "підтримку” цієї діяльності, тобто забезпечує матеріалами й опосередковано управляє нею, ставить перед учнями проблеми. Така модель навчання має назву "навчання, в центрі якого знаходиться учень”. Але вчитель не є виключним центром навчання, джерелом знань та інформації. В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значимих результатів. В українській педагогіці такий підхід пов’язано з використанням проблемного та проектного методів навчання, у яких навчальну діяльність учнів спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства. Результатом навчання стає вже не засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей,