ШМО 2.8

Організаційні функції оргкомітету:

На пленарному засіданні розглядають основні теоретичні питання висунутої проблеми.

На секційному засіданні (2—3 секції) розглядають окремі шляхи розв'язання даноїпроблеми (обмін досвідом роботи, спостереження та обговорення навчальних і виховних занять тощо). Водночас учасники вносять конкретні пропозиції щодо ефективного вирішення обговорюваного питання.

На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секції, обговорюють і ухвалюють рекомендації конференції з даної проблеми.

Зворотний зв'язок науково-практичної конференції:

• конференція дає змогу за відносно короткий час ознайомити педагогів з результатами досліджень;

• завдяки надрукованим збірникам доповідей або тєз є можливість довести до відома всіх шкіл регіону наукову інформацію про наслідки досліджень і рекомендації щодо запровадження наукових ідей у практичну діяльність;

• зауваження й пропозиції, висловлені на конференції, дають змогу керівникам освіти і науково-методичних служб координувати плани педагогічних досліджвнь, єфективно здійснювати управління цим процесом  тощо. 

ОПЕРАТИВНО-МЕТОДИЧНІ  НАРАДИ

Завдання оперативно-методичних нарад (оперативних нарад) — підвищення наукового рівня педагогічної роботи, запобігання можливим помилкам, виправлення допущених помилок. Тут розглядають питання, які неможливо передбачити заздалегідь. 

ПЕДАГОГІЧНА ВИСТАВКА

Завдання педагогічної виставки — показ досягнень педагогічного колективу у пропаганді нових зразків навчально-виховної роботи та науково-методичної діяльності педагогів, поширення ППД, висвітлення діяльності батьківських та учнівських органів самоврядування.

Виставки розрізняютьза змістом I місцем у навчальному процесі — тематичні та оглядові; за тривалістю — постійні та епізодичні.

Організовують виставки кафедри, науково-методичні ради із залученням колективу.

Технологія проведення педагогічної виставки:

• визначення та обговорення в колективі проблеми, теми;

• визначення місця й часу експозиції;

• складання плану підготовчої роботи (розподіл доручень між членами науково-методичної ради);

• визначення переліку і терміну збирання матеріалів, які  експонуватимуться на виставці (цифрових, текстових, ілюстративних, книг, ТЗН,
сувенірів, виготовлених власноруч,тощо);

• оформлення супровідних текстів документів та експонатів (узагальнення й висновки);

• систематизація  матеріалів (розподіл за темами в експозиційні комплекси);

• складання картотеки наявних матеріалів;

• художньо-естетичне оформлення.

Зворотний зв'язок:

• записи в спеціальних книгах відгуків;

• поширення  експонованого  ПГЩ, впровадження нових педагогічних технологій;

• підвищення якості навчально-виховнопо процесу в навчальних закладах;

• заявки від відвідувачів виставки на наступний показ своїх експонатів.

ГРУПОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Це форма науково-методичної роботи з групою педагогів, зацікавлених у розв'язанні одних і тих самих проблем.

Завдання групової консультації — надавати постійну допомогу педагогам у самоосвіті, вирішенмі чергових проблем, аналізі особистого досвіду в світлі нових завдань, розширенні перспективи використання нових завдань на практиці, озброєнні конкретними прийомами самоаналізу, самооцінки.

Планові групові консультації проводять тоді, коли група педагогів тривалий час працює над вирішенням складної проблеми.

Організація й проведення групових консультацій

1. Визначення теми консультації на основі вивчення стану навчально-виховної роботи, показників успішності учнів, наявкості невирішених проблем, недоліків у роботі педагогів.

2. Опрацювання науково-популярної, психолого-педагогічної та методичної літератури з даної проблеми, добір фактичного матеріалу, що ілюстративно доповнить теорію.

3.  Визначення консультантів(керівники навчальних закладів,методисти, юристи, лікарі, психологи, мистецтвознавці, логопеди,практики таін.).

4.Визначення складу учасників(з урахуванням результатів бесід, анкетувань, діагностувань, особистої зацікавленості педагогів даною проблемою).

5.Складання сценарію проведення консультації (забезпечення чіткості, стислості та проблемності викладу матеріалу, моделювання найбільш значущих ситуацій, активізація слухачів залученням до бесіди, до живого переконливого діалогу).

6.Підготовка оголошення про дату і місце проведення консультації зі стислим переліком питань,запропонованих до розгляду.

7.Вироблення чітких, конкретних рекомендацій, тез.