Науково-методичний центр
 управління освіти м. Енергодара

Семінар для заступників директорів з науково-методичної роботи ЗНЗ
Досвід
Корисні посилання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Семінар для заступників директорів з науково-методичної роботи ЗНЗ

   22 січня 2010р. на базі ЕБГ «Гармонія» відбувся семінар для заступників директорів з науково-методичної роботи ЗНЗ м. Енергодара.
Тема. «Проектні технології навчання»
План семінару:
1. Стратегічні орієнтири сучасної освіти в Україні.
2. Базові положення компетентнісно спрямованої освіти.
3. Нові підходи щодо використання методів навчання та виховання в сучасній школі. Метод проектів.
4. Організація процесу впровадження методу проектів у ЗНЗ міста .
5. Практична робота. Розробка та презентація міні-проекту « Безпечний Інтернет» учасниками семінару.
   У роботі семінару взяли участь: Бондажевська О.П. (ЕНВК № 1), Рядинська Т.М. (ЕЗОШ № 2), Приходько Т.М. (ЕБГ «Гармонія»), Поваліхіна Л.Х.(ЕЗОШ №4), Дьякова Л.І. (ЕНВК № 5), Станілога М.С.(ЕЗОШ№ 6), Воробйова О.Д. (ЕЗОШ №7), Тищенко Т.К.(ЕНВК «ДНЗ- ЗНЗ» №9), Яшина О.В.(ЕНВК «ДНЗ-ЗНЗ»№10), Смьордова О.В.(ЕБЛ).
   У практичній частині роботи семінару учасники розробляли та презентували міні-проект «Безпечний Інтернет». Ключове питання проекту: Інтернет: друг чи ворог? Результати роботи над проектом оформлялися у вигляді: листівки, бюлетеня, плаката. Тривалість  роботи: 20 хвилин.
   Учасники проекту дійшли висновку, що в залежності від того, що шукає користувач в Інтернеті, можна вважати Інтернет другом чи ворогом. Якщо ти позитивно налаштований на реалізацію себе як успішної в житті особистості, то Інтернет стане твоїм другом і дозволить швидко знайти корисну інформацію.
   Якщо ти ховаєшся від життєвих проблем, байдужий до власного майбутнього, негативно налаштований на світ, який тебе оточує, то в Інтернеті знайдеш безліч інформації, яка негативно впливає на свідомість, на твоє майбутнє. Пропаганда Безпечного Інтернету серед дітей та їх батьків дозволить запобігти негативних впливів «Світового павутиння» на психіку, самосвідомість користувачів Інтернету.
 
        
 
           
 
        
 
 
 
 
 
   Тези до теоретичної частини семінару: « Метод проектів в організації навчально-виховного процесу ЗНЗ»
                                                                          Ласкова Н.О., методист НМЦ
   У ХХІ столітті завдання, які стоять перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед вихованцями, фіксуються навколо проблем розвитку життєвої компетентності молодої людини. Це вимагає переосмислення фундаментальних концептуальних засад сучасної школи, суть якої полягає у переорієнтації від загальноосвітньої стратегії (передачі найрізноманітніших знань «на будь-який» випадок) до освоєння способів швидкої й адекватної інтеграції в суспільство.
   Компетентнісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу і розглядається як стрижнева конструктивна ідея неперервної (протягом життя) освіти.
   Компетентнісно спрямований підхід до середньої освіти – це теоретично обґрунтована система ідей, принципів та пов’язаних з ними способів і форм практичної діяльності загальноосвітнього навчального закладу, яка спрямована на становлення та розвиток життєвої компетентності й компетенцій учня, набуття ним досвіду самостійного і творчого вирішення життєвих проблем, набуття та успішне виконання соціальних ролей. Компетентнісно спрямований підхід до середньої освіти ґрунтується на таких положеннях:
1. Освіта – це процес і результат набуття учнем життєвої компетентності, здатностей, компетенцій щодо самостійного творчого розв’язання проблем в різних сферах діяльності особистості.
2. Школа повинна враховувати динаміку та незворотність суспільних змін, швидкість науково-технічного прогресу.
3. Зміст освіти – це дидактично опрацьований, оформлений соціальний досвід вирішення пізнавальних, моральних світоглядних проблем, проблем, пов’язаних з конкретними видами діяльності особистості та її життєдіяльностю, життєтворчістю.
4. Організація освітнього процесу передбачає створення умов розвитку життєвої компетентності учнів, формування відповідних здатностей (компетенцій).
   Набуття учнем компетентності пов’ язується не лише з його інформованістю, а здатностями вирішувати складні життєві завдання, а саме:
- завдання, пов’язані з самовизначенням та само здійсненням;
- завдання, породжені спілкуванням, необхідністю вирішення конфліктів;
- завдання, пов’язані із самопізнанням та пізнанням навколишнього світу;
- завдання, пов’язані з оволодінням різними видами предметної діяльності, сучасними технологіями, технікою;
- завдання, пов’язані з виконанням соціальних ролей;
- завдання зумовлені участю в правових (політичних) відносинах.
5. Оцінювання освітніх результатів базується на моніторингу, аналізі рівня розвитку компетентностей та компетенцій.
    На жаль, сьогодні в українській освіті ще розповсюджений і діє підхід, названий репродуктивним. Від учня вимагають тихо (тобто достатньо пасивно) поводити себе на уроці, уважно слухати і записувати пояснення викладача, а потім під час опитування або на екзамені пригадати та повторити їх. Майже виключним джерелом знань у цьому випадку для учнів є вчитель. Як джерело інформації може використовуватися також і підручник, але в деяких випадках, навіть у застосуванні підручника, необхідність відпадає, якщо він з деяких причин не "влаштовує” вчителя, котрий бере на себе все викладання матеріалу. Метою навчання в такому підході є засвоєння учнями деякої суми знань, вмінь та навичок. Природно, що навчання набуває теоретичного характеру. Така модель навчання в світі має назву "навчання, в центрі якого знаходиться вчитель”.
   Іншим, протилежним до репродуктивного навчання, є підхід, у якому акцент перенесено на самостійну активну навчальну діяльність учнів. Вчитель здійснює лише "підтримку” цієї діяльності, тобто забезпечує матеріалами й опосередковано управляє нею, ставить перед учнями проблеми. Така модель навчання має назву "навчання, в центрі якого знаходиться учень”. Але вчитель не є виключним центром навчання, джерелом знань та інформації. В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значимих результатів. В українській педагогіці такий підхід пов’язано з використанням проблемного та проектного методів навчання, у яких навчальну діяльність учнів спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства. Результатом навчання стає вже не засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності. Важливою рисою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня.
    Слово "проект” у європейських мовах запозичене з латини й означає "викинутий вперед”, "той, що висувається”, "той, хто "кидається в очі”. Потім це слово починають розуміти як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками. Сьогодні цей термін часто застосо­вується в менеджменті й означає у широкому розумінні будь-яку діяльність, спрямовану на визначення комплексу окремих кроків. Це розуміння для нашої теми близьке, але дещо відрізняється від того, яке склалося в життєвому розумінні, де проект – задум певного нового об’єкту (машини, будівлі, механізми тощо), матеріалізований у кресленнях, схемах чи іншій документації.
   Специфічне використання термін отримав в освітній практиці. У педагогічній літературі є різні означення навчального проекту, але в будь-якому випадку він базується на наступних моментах:
- розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;
- самостійної діяльності учнів: індивідуальної, парної, групової, яку учні виконують протягом певного часу;
- розв’язування певної значущої для учнів проблеми, яке б моделювало діяльність спеціалістів конкретної предметної галузі;
- подання підсумків проектів, що реалізується в реальному вигляді, формі (звіт, веб-сайт, доповідь, газета чи журнал тощо). Ці результати мають мати конкретну форму й бути готовими до застосування на практиці;
- співробітництво учнів між собою і вчителем ("педагогіка співробітництва”).
   Метод проектів – не нове явище в педагогіці. Він виник на початку ХХ століття в американській школі, застосовувався й у вітчизняній дидактиці (зокрема в 20-30 роках). В останній час цьому методу приділяється значна увага в багатьох країнах світу. Спочатку його називали методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї та його учнем В. Х. Кілпартиком. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, за допомогою цілеспрямованої діяльності учня, пов’язуючи з його особистісною зацікавленістю саме в цьому знанні.
   Робота за методом проектів передбачає:
- постановку певної проблеми і наступне її розкриття, розв’язання;
- наявність ідеї та гіпотези розв’язування проблеми;
- чітке плануванням дій;
- розподіл (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярного обговорення проміжних кроків та результатів.
   Метод проектів є ефективним в тому випадку, коли в навчальному процесі поставлено певне дослідницьке, творче завдання, для розв’язування якого потрібні інтегровані знання з різних галузей, а також застосування дослідницьких методик (наприклад, дослідження демографічних чи економічних проблем у різних регіонах світу, створення серії репортажів з різних регіонів за однією з проблем, які б розкривали певну тему, зокрема, впливу кислотних дощів на оточуюче середовище чи розміщення різно­манітних галузей промисловості в різних регіонах тощо).
   Проектна форма педагогічної діяльності ефективна лише в контексті загальної концепції навчання й виховання. Вона передбачає відхід від авторитарних і репродуктивних методів навчання, вимагає обміркованого й обґрунтованого поєднання з різними методами, формами і засобами навчання та є однією з чималої кількості інноваційних розробок в українській освіті.
   На основі аналізу досвіду проведення проектів можна побудувати їх типологію:
1) за домінантою в проекті діяль­ності:
- дослідницькі;
- інформаційні;
- творчі;
- ігрові;
- практичні;
- ознайомчо-орієнтовані;
2) за предметно-змістовими напрямами:
– монопроекти (в рамках однієї предметної галузі);
– міжпредметні;
3) за кількістю учасників і характером контактів у проекті:
– індивідуальні;
– групові;
– колективні;
– шкільні;
– українські;
– міжнародні.
4) за терміном виконання проек­ту:
– короткотривалі;
– довготривалі.
   Незважаючи на різну тематику проектів, можна виділити такі основні етапи і зміст проектної роботи:
1. Пошуковий: визначення теми проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, постановка цілі, обговорення методів дослідження.
2. Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення цілі проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.
3. Практичний: виконання запланованих кроків.
4. Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, "захист” проекту.
5. Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.

Найбільш характерні для навчальних проектів організаційні форми робіт:
- групове обговорення, "мозкова атака”, "круглий стіл”;
- самостійна робота учнів;
- консультації з керівником проекту;
- консультації з експертами;
- екскурсії;
- лабораторна робота;
- творчий звіт, «захист» проекту.
Уже існує успішний досвід проведення навчальних проектів найрізно­манітнішої тематичної спрямованості. Домінуючими в проекті можуть бути, наприклад, такі змістові аспекти:
- літературна творчість;
- природничо-наукові дослід­ження;
- екологічні;
- мовні (лінгвістичні);
- культурологічні (країно­знав­ство);
- рольово-ігрові;
- спортивні;
- географічні;
- історичні;
- музичні.
   Залежно від ситуації добір тематики проектів може бути різним. В одних випадках ця тематика може формулюватися науковцями, які працюють у галузі освіти, в рамках затверджених навчальних програм. У других – ініціативно висуватися вчителями з врахуванням навчальної ситуації та стану викладання предмету, природних професійних інтересів, уподобань та здібностей учнів. У третіх – тематика проектів може пропонуватися й учнями, які природно орієнтуються на власні інтереси, не лише пізнавальні, а й творчі, прикладні.
   Тематика проектів має відношення до теоретичного боку навчальної програми й є метою поглиблення знань окремих учнів у певній царині, аби диференціювати процес навчання. Найчастіше теми проектів стосуються конкретного практичного питання, що є актуальним для реального життя. Разом з тим, вона вимагає залучення знань учнів не лише з одного предмету, але й з різних галузей, стимулює систематичне творче мислення, "вмикання” навичок дослідницької роботи. Саме таким чином досягається природна інтеграція знань.
Література:
1. Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи – З., 2005. – с.112.
2. htth:|//www.donnu.edu.ua Морзе Наталія, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України м. Києва . Метод навчальних проектів.
Форма входу

Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz